ЛЕЛЕЧИЙ НАВІГАТОР ДЛЯ КОМБАЙНІВ
Лелека – особливий птах для українців. Він – провісник весни, символ родинного затишку і сімейного щастя, любові до рідної землі і миру. Ніжне і трепетне ставлення до цього птаха у кожної родини. Вважається, що хата, поруч з якою він звив гніздо, захищена від пожеж та бід, а в родині пануватиме злагода.
Для хліборобів він також свій. Навесні, коли в поле виходять перші трактори, він своїм клекотом будить землю. Мовляв, прокидайся, земле, час прийняти у лоно своє зернятко, сповнити його силою і зростити з нього хліб. Та і впродовж усієї роботи лелеки супроводжують хлібороба, ніби без них жодна робота не освятиться.
І яким чином вони дізнаються, куди саме прийдуть перші комбайни, нам невтямки. І хто кому вказує шлях – годі здогадатися…
Та ви і не дивуйтесь, бо лелека безпомилково знаходить дорогу додому завдяки природному «біологічному навігатору», який поєднує відчуття магнітного поля Землі, сонячний компас та зорову пам'ять на місцевість.
Можливо, саме таким чином вони і знаходять поле, де проходять жнива.
Та це нам лелеки – то дивовижа, комбайни, бункери-накопичувачі та великотоннажні машини на них не зважають, вони роблять свою велику справу – збирають хліб.
Щороку це справжня битва за врожай, у цьогорічній — відсотків вісімдесят праці, десять тривоги і ще десять надії. І цьому є причини. Озима пшениця пройшла сім кіл пекла, допоки стала густим і повним колосом у полі. Посушлива осінь довго випробовувала озимину на міцність, але тут пшениці вдалося вистояти. Зате зима відігралася по повній.
Погодні умови були складні – льодова кірка на озимих культурах трималася протягом двох тижнів з морозами нижче -20°С, що призвело до часткового чи повного відмирання надземної вегетативної маси, суттєвого зрідження посівів і повільного відновлення вегетації навесні.
Менше з тим, травневі дощі дали змогу сформувати гідний урожай навіть за умов дещо зріджених посівів. Червнева посуха, своєю чергою, прискорила достигання озимих культур, тож жнива почалися навіть дещо раніше. Та ще й показники якості пшениці високі. Білок у пшениці другого класу досягає 15%.
На полях Згурівщини жнива у повному розпалі. Тут аж чотири комбайни снують, підгинають під себе пшеничні стебла, щоб вилущити золоте зерно і направити його у бункери-накопичувачі. Кожну погожу хвилину використовують для збирання. У полі царство комбайнів та лелек. За штурвалом комбайнів — Валерій Вітер, Володимир Дубенський, Євген Король, Микола Рудзиган, Ігор Смовський, Дмитро Харченко, Вадим Шевчук, Максим Шеремет. Усі — досвідчені, професійні водії, знані хлібороби. Тут-таки поміж комбайнами снують бункери-накопичувачі, підбирають зерно, щоб чимшвидше звільнити комбайни для нового. Сергій Медуниця, Олексій Микитенко, Дмитро Піванов, Сергій Кирда, Сергій Бугай, Максим Новик, Богдан Овдієнко, Олександр Постій, Олексій Солко, Станіслав Теребило. Бережуть поля від вогню Володимир Бур’яноватий та Сергій Вінник.
Так разом люди і лелеки думають про завтрашній день, про хліб на столі і мирне майбутнє. А завтра лелеча навігація приведе нас на інше поле, бо така у нас гаряча пора — жнива